Репертуар театру ляльок „БАВКА” на січень 2017 р
Сьогодні вночі, 24 грудня 2016 року, на 88 році відійшов у вічність Кривін Фелікс Давидович
Сьогодні вночі, 24 грудня 2016 року, на 88 році відійшов у вічність Кривін Фелікс Давидович - український російськомовний письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат Республіканської премії імені Володимира Короленка, автор збірок повістей, віршів, казок, сценаріїв мультфільмів, перший завідувач літературної частини Закарпатського академічного обласного театру ляльок.
У серцях друзів, колег назавжди залишаться спогади про надзвичайно чуйну, толерантну, освічену, інтелігентну людину високої культури, яким був Фелікс Давидович.
Глибоко сумуємо і передаємо щирі співчуття рідним і близьким! Вічна память!
Акторка Елла Григор’єва про гру на сцені та в житті, ролі, що стають дітьми, і театр, схожий на оркестр
«Я намагаюся грати завжди. Це не означає погано, це потрібно зрозуміти. З дитинства ми завжди граємо якісь ролі: хорошу дівчинку-відмінницю або двійочницю, мамину помічницю чи навпаки. Ми постійно граємо, тільки не помічаємо цього. А взагалі, грати - дуже цікаво, якщо правильно розуміти це слово», - вважає заслужена артистка України, керівник дитячої театральної студії «Бавка» Елла Григор’єва. Багато років поспіль вона майстерно втілює ролі на сцені єдиного у краї лялькового театру і навчає своїх вихованців мистецтву гри.
Акторка очолює осередок Національної Спілки театральних діячів України Закарпатського академічного обласного театру ляльок, є членом УНІМА, провідним майстром сцени. У листопаді цього року Елла Корнелівна отримала звання «Заслужена артистка України». Її колеги кажуть, що це мало статися значно раніше, бо Елла заслужена вже давно: завдяки створенню незабутніх образів у виставах, тому, що саме вона навчила майстерності ляльководіння більшість молодих колег, та, мабуть, найбільше – завдяки людському ставленню до тих, хто її оточує.
Елла Григор’єва з тих людей, яких не втомлюєшся слухати. Напевно, річ у тім, що вона розповідає з висоти свого життєвого досвіду, а він був дуже різним. Ключову у ньому відіграв театр, з яким не розлучається три десятки літ. Ще був вимушений переїзд через небажання миритися з жорстокою системою, зміна професії у важкі 90-ті… Найдивніше те, що сьогодні про ці часи акторка говорить не з сумом, а вдячністю. Вона переконана, що життя врешті-решті усе розставило на свої місця.
Після розмови з Еллою Григор’євою ми зрозуміли: кожен з нас у душі трохи актор, просто не всі відкрили митця у собі. І ще: у багатьох життєвих ситуаціях ми граємо, і коли подивитися на обставини з висоти театру – реальність здаватиметься зовсім не такою, як раніше.
Читайте далі тут: http://prozak.info/Osobistosti