Закарпатські лялькарі повернулися з фестивальної подорожі Туреччиною

Що у свідомості закарпатця асоціюється з Туреччиною? В одних – пляжі та готелі, в других –бізнес-тури за дешевим товаром. Закарпатський академічний обласний театр ляльок «Бавка» намагається відкрити іншу іпостась країни, яку з Україною зв’язують багатовікові стосунки, а саме – культурну.
Щойно колектив театру повернувся з турецького міста Люлебургаз, де взяв участь у 5-му Міжнародному фестивалі театрів ляльок Фракії.
Люлебургаз (грец. Аркадіополь) – місто та район у провінції (іле) Киркларелі (Туреччина), розташований на території Східної Фракії, що є європейською частиною країни. Населення Люлебургазу налічує разом з околицями більше 120 тисяч чоловік, тобто місто приблизно таке саме, як і Ужгород.
Щойно колектив театру повернувся з турецького міста Люлебургаз, де взяв участь у 5-му Міжнародному фестивалі театрів ляльок Фракії.
Люлебургаз (грец. Аркадіополь) – місто та район у провінції (іле) Киркларелі (Туреччина), розташований на території Східної Фракії, що є європейською частиною країни. Населення Люлебургазу налічує разом з околицями більше 120 тисяч чоловік, тобто місто приблизно таке саме, як і Ужгород.
Теперішній подорожі передували більш ніж трирічні дружні контакти з турецькими колегами – колектив Лялькового театру Уцана Еллера з міста Люлебургаз восени 2010 року побував в Ужгороді, де взяв участь у ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010». Закарпатські глядачі з захопленням дивились тоді виставу «Денне світло» режисера Петера Петкова. Це була зворушлива історія про маленьке мишенятко Муфа, яке було самотнім і мешкало в підвалі, та порцелянову балерину Одилію, яка також була приречена на самотність у тому ж самому підвалі через те, що в неї зламана нога. Муф робив усе, що міг, аби тільки завоювати дружбу розчарованої балерини. З цією гарною та доброю виставою про дружбу та взаємодопомогу колектив з Туреччини цілком заслужено отримав тоді «Приз глядацьких симпатій». Із задоволенням турецькі колеги ходили зі своїм персонажем вуличками Ужгорода під час костюмованої ходи.
Виявляється, що вистава «Денне світло» – найбільш «брендова» у колективу, з нею вони об’їздили весь світ, мишеня Муф є емблемою люлебургзького театру і, відповідно, фестивалю. Того ж 2010-го року закарпатські лялькарі вперше побували на фракійському фестивалі в Туреччині з виставою «А де ж п’яте?» Бориса Апрілова, а в 2011-му – з виставою «Підкова на щастя» Володимира Данця. І ось тепер відбулася вже третя поїздка. Делегація закарпатських лялькарів була невеликою – виконавці ролей у виставі «Коняги» Ради Москової – заслужена артистка України Наталія Орєшнікова, артисти Олена Пишка та Микола Карпенко, помічник режисера, актриса Світлана Кобзиста, художник по світлу Ірина Осокіна, звукорежисер Василь Джуган, керівник групи, головний бухгалтер театру Раїса Яцко та водій мікроавтобусу.
Міжнародний фестиваль театрів ляльок у Фракії проходив наприкінці березня – початку квітня (турецькою мовою – нісан), і завершився 10 квітня.
Учасниками Міжнародного фестивалю театрів ляльок в Фракії були З9 театральних труп з 26 країн з усіх континентів – Європи, Азії, Південної Америки, Північної Америки, Австралії. А саме з Бразилії, Аргентини, Уругваю, Перу, Боснії та Герцеговини, Ірану, Австрії, Франції, Німеччини, Чехії, Колумбії, Тунісу, Бельгії, Італії, Росії та Нової Зеландії.
Закарпатський академічний обласний театр ляльок представляв мистецтво граючої ляльки України.
ДЕТАЛІ І ФОТО ТУТ: http://zakarpattya.net.ua