Майстри-казкарі. Алла Підлужна
У жовтні Ужгород гостинно зустрічає лялькарів із різних куточків світу.
Традиційно у Театрі ляльок «Бавка» відбувається Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Інтерлялька». І хоча цьогоріч Фестиваль за рахунком лише ХVІ, він — найстаріший серед вітчизняних фестивалів цього жанру, оскільки першим долучив до своєї мистецької програми творчість зарубіжних колег.
Уперше захід відбувався без автора ідеї і свого натхненника Олександра Туряниці, який рік тому пішов із життя. Але те, що форум продовжується нинішнім керівництвом «Бавки» (директор Мирослав Петій), є найкращою даниною пам’яті першому організатору й підтвердженням важливості започаткованої справи, яка ставить пріоритетом питання мистецького виховання маленьких шанувальників театру.
«Інтерлялька-2017» подарувала зустріч із 12 колективами. Це були українські театри, а також театри зі Словаччини, Франції, Аргентини.
«Інтерлялька» дає змогу побачити певний художній зріз сучасного мистецтва, відстежити визначені тенденції розвитку, напрямки творчих пошуків, знайти порівняльні й відмінні риси. Актори, які йдуть служити ляльковому мистецтву, по-особливому віддані ляльці. У храмі, яким є театр ляльок, лялька — найголовніший символ, ідол. Актори, для яких мистецтво є чимось на кшталт релігії, уявляють ляльку іконою, якій поклоняються, яку звеличують, в яку беззастережно вірять. І можливо, з великої шани, здебільшого залишають її «висіти» на гвіздочку в декораційному цеху. Тобто актори, люблячи й вірячи, з легкістю заміняють ляльку собою, власною грою, живим планом. На жаль, тенденція останніх років не змінюється, а продовжує існувати у просторі лялькової вистави. Вона особливо спостерігається в українських театрах.
Програму «Інтерляльки-2017» презентували вистави, переважно забарвлені національним колоритом, патріотичними мотивами. Боротьба з казковим триголовим змієм у «Козацьких вітрилах» Тернопільського театру актора і ляльки відразу налаштовує на беззаперечну перемогу козака, позбавляючи глядачів можливості справжнього співпереживання.
Традиційно у Театрі ляльок «Бавка» відбувається Міжнародний фестиваль театрів ляльок «Інтерлялька». І хоча цьогоріч Фестиваль за рахунком лише ХVІ, він — найстаріший серед вітчизняних фестивалів цього жанру, оскільки першим долучив до своєї мистецької програми творчість зарубіжних колег.
Уперше захід відбувався без автора ідеї і свого натхненника Олександра Туряниці, який рік тому пішов із життя. Але те, що форум продовжується нинішнім керівництвом «Бавки» (директор Мирослав Петій), є найкращою даниною пам’яті першому організатору й підтвердженням важливості започаткованої справи, яка ставить пріоритетом питання мистецького виховання маленьких шанувальників театру.
«Інтерлялька-2017» подарувала зустріч із 12 колективами. Це були українські театри, а також театри зі Словаччини, Франції, Аргентини.
«Інтерлялька» дає змогу побачити певний художній зріз сучасного мистецтва, відстежити визначені тенденції розвитку, напрямки творчих пошуків, знайти порівняльні й відмінні риси. Актори, які йдуть служити ляльковому мистецтву, по-особливому віддані ляльці. У храмі, яким є театр ляльок, лялька — найголовніший символ, ідол. Актори, для яких мистецтво є чимось на кшталт релігії, уявляють ляльку іконою, якій поклоняються, яку звеличують, в яку беззастережно вірять. І можливо, з великої шани, здебільшого залишають її «висіти» на гвіздочку в декораційному цеху. Тобто актори, люблячи й вірячи, з легкістю заміняють ляльку собою, власною грою, живим планом. На жаль, тенденція останніх років не змінюється, а продовжує існувати у просторі лялькової вистави. Вона особливо спостерігається в українських театрах.
Програму «Інтерляльки-2017» презентували вистави, переважно забарвлені національним колоритом, патріотичними мотивами. Боротьба з казковим триголовим змієм у «Козацьких вітрилах» Тернопільського театру актора і ляльки відразу налаштовує на беззаперечну перемогу козака, позбавляючи глядачів можливості справжнього співпереживання.
ДАЛІ ЧИТАЙТЕ ТУТ https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/maystry-kazkari


